В процесі еволюції тваринного світу з'явилася особлива форма вияву відображальної функції мозку - емоції (від лат. emovere - збуджую, хвилюю). Вони відображають особисту значущість зовнішніх і внутрішніх стимулів, ситуацій, подій для людини, тобто те, що його хвилює, і виражаються у формі переживань. В психології емоції визначаються як переживання людиною в даний момент свого відношення до чого-небудь (до наявної або майбутньої ситуації, до інших людей, до самого себе і т.д.) [16]. Крім цього вузького розуміння поняття «емоція» використовується і в широкому сенсі, коли мається на увазі цілісну емоційну реакцію особистості, що включає не тільки психічний компонент - переживання, але і специфічні фізіологічні зміни в організмі, супутні цьому переживанню. У такому разі можна говорити про емоційний стан людини. Емоції є і в тварин, але в людини вони набувають особливу глибину, мають безліч відтінків і поєднань [44].

Будь-яка емоція має декілька складових. Одна з них розпізнається людиною як суб'єктивне переживання. Друга складова - це реакція організму. Третя складова - сукупність думок, супроводжуючих емоцію. Четверта складова емоційного переживання - це особливий вираз обличчя. П'ята пов'язана з емоційними реакціями, що генералізують. Наприклад, при негативній емоції відношення до подій, що відбуваються, стає негативним. Шоста складова - це схильність до дій, які асоційовані з даною емоцією. Наприклад, гнів, може привести до агресивної поведінки .

Сама по собі жодна з перерахованих вище складових, власне емоцією не являється. При виникненні певної емоції всі ці складові проявляються одночасно, причому, кожна з складових може впливати на інші складові.

Більшість фізіологічних змін, що відбуваються при емоційному збудженні, є наслідком активації симпатичного відділу автономної нервової системи, коли вона готує організм до екстрених дій. Симпатичний відділ відповідає за наступні зміни: підвищення кров'яного тиску і учащання серцебиття, учащання дихання, збільшення потовиділення, зниження виділення слини, збільшення рівня цукру в кров, підвищення швидкості згортання крові і ін. Таким чином, симпатичний відділ пристосовує організм до енергетичних витрат. Коли емоція стихає, починають переважати енергозберігаючі функції парасимпатичного відділу, що повертає організм в його нормальний стан.

Сама робота автономної нервової системи запускається певними ділянками мозку, включаючи гіпоталамус і частини лімбічної системи. Від них сигнали передаються ядрам стовбура мозку, контролюючим роботу автономної нервової системи. Остання, безпосередньо впливає на м'язи і внутрішні органи, ініціюючи деякі, вказані вище зміни в організмі, а також побічно викликає інші зміни шляхом стимуляції виділення адреналінових гормонів [34].

Емоції грають надзвичайно важливу роль в поведінці і діяльності людини. Виділимо основні функції емоцій через їх значення.

Негативно-оцінююча роль емоцій. Емоції дають суб'єктивне забарвлення  тому, що відбувається навкруги людини і в самій людині. Це значить, що на одну і ту ж подію люди можуть емоційно реагувати абсолютно по різному.

Управляюча роль емоцій. Крім віддзеркалення оточуючої людину дійсності і його відношення до того або іншого об'єкту або події емоції важливі і для управління поведінкою людини, будучи одним їх психофізіологічних механізмів цього управління. Адже виникнення того або іншого відношення до об'єкту впливає на мотивацію, на процес ухвалення рішення про дію або вчинок,  супроводжуючі емоції фізіологічні зміни впливають на якість діяльності, працездатність людини. Граючи управляючу поведінкою і діяльністю людини роль, емоції, виконують різноманітні позитивні функції: захисну, мобілізуючу, санкціонуючу (перемикаючу), компенсаторну, сигнальну, підкріплюючу (стабілізуючу), які часто поєднуються один з одним [12].

Захисна функція емоцій пов'язана з виникненням страху. Він попереджає людину про реальну або уявну небезпеку, сприяючи тим самим кращому продумуванню виниклої ситуації, більш ретельному визначенню вірогідності досягнення успіху або невдачі. Тим самим страх захищає людину від неприємних наслідків, а можливо і від загибелі.

Мобілізуюча функція емоцій виявляється, наприклад, що страх може сприяти мобілізації резервів людини за рахунок викиду в кров додаткової кількості адреналіну. Сприяє мобілізації сил організму і натхнення, радість [23].

Компенсаторна функція емоцій полягає у відшкодуванні інформації, бракуючої для ухвалення рішення або виносить думки про що-небудь. Наявність в емоцій відбивно-оцінної і компенсаторної функцій робить можливим виявлення і санкціонуючої функції емоцій, наприклад при рішенні йти на контакт з об'єктом чи ні.

Сигнальна функція емоцій пов'язана з дією людини на інший об'єкт. Емоція, як правило, має зовнішній вираз (експресію), за допомогою якої людина повідомляє інших про свій стан. Це допомагає взаєморозумінню при спілкуванні, попередженню агресії збоку іншого суб'єкта. Академік П.К. Анохін підкреслював, що емоції важливі для закріплення, стабілізації раціональної поведінки тварин і людини. Позитивні емоції, що виникають досягнувши цілі, запам'ятовуються і при відповідній ситуації можуть витягуватися з пам'яті для отримання такого ж позитивного результату. Негативні емоції, що витягуються з пам'яті, навпаки, попереджають від повторного здійснення помилок. З погляду Анохіна, емоційні переживання закріпилися в еволюції як механізм, який утримує життєві процеси в оптимальних межах і попереджує руйнівний характер недоліку або надлишку життєво важливих чинників .

Дезорганізуюча роль емоцій. Страх може порушити поведінку людини, пов'язану з досягненням якої-небудь мети, викликаючи в неї пасивно-оборонну реакцію. Дезорганізуючу роль емоцій видно і при злості, коли людина прагнучи досягти цілі будь якою ціною, тупо повторюючи одні і ті ж дії, що не приводять до успіху. При сильному хвилюванні людині буває важко зосередитися на завданні, вона може забути, що треба робити .

Позитивна роль емоцій не пов’язана прямо з позитивними емоціями, а негативна з негативними. Останні можуть служити стимулом для самовдосконалення людини, а перші - бути мотивом для самозаспокоєння [39].

Нерідко слово «емоція» і «відчуття» вживають як синоніми. В точному перекладі на українську мову «емоція» - це душевне хвилювання, душевний рух. Наприклад, емоцією називається не саме відчуття любові до музики, як укорінена особливість людини, а стан насолоди, захоплення, яке він переживає, випробовує, слухаючи на концерті хорошу музику і хороше її виконання. Те ж відчуття переживається у формі негативної емоції обурення при слуханні музичного твору у поганому настрої .

Боязнь або страх, як відчуття, тобто своєрідне відношення, що склалося, до певних об'єктів, їх поєднанням або життєвим положенням може переживатися у відмінних один від одного емоційних процесах: іноді людина біжить від страшного, а іноді ціпеніє і завмирає від страху, нарешті, може від страху і відчаю кинеться назустріч небезпеці.

В одних випадках емоції відрізняються дієвістю. Вони стають спонуканням до вчинків, висловам, збільшують напругу сил і називаються стенічними. Від радості людина готова «гори перевернути». Переживаючи співчуття до товариша, він шукає способи йому допомогти. В інших випадках, емоції називають астенічними. Вони характеризуються споглядальністю, пасивністю, переживання відчуттів розслабляє людину. Від страху в нього можуть «ноги підкосить». Іноді переживаючи сильне відчуття людина  замикається [41].

Історично склалося так, що прагнення знайти першопричину емоційних станів обумовлювало появу різних точок зору, які знаходили відображення у відповідних  теоріях емоцій.

Чисто психологічних теорій емоцій, що не зачіпають фізіологічні й інші пов'язані з ними питання, насправді   не існує, а ідеї, узяті з різних областей наукових досліджень, у теоріях емоцій звичайно співіснують

В 1872 р. Ч.Дарвін опублікував книгу "Вираження емоцій у людини й тварин" яка стала поворотним пунктом у розумінні зв'язку біологічних і психологічних явищ, зокрема , організму й емоцій. У ній було доведено, що еволюційний принцип можна використовувати не тільки до біофізичного, але й психолого-поведінкового розвитку живого, що між поведінкою тварини й людини непрохідної прірви не існує. Дарвін показав, що в зовнішньому вираженні різних емоційних станів, в експресивно-тілесних рухах багато загального в антропоїдів і сліпонароджених дітей. Ці спостереження лягли в основу теорії емоцій, що отримала назву еволюційної. Емоції відповідно до цієї теорії з'явилися в процесі еволюції живих істот як життєво важливі пристосувальні механізми, що сприяють адаптації організму до умов і ситуацій його життя. Тілесні зміни, що супроводжують різні емоційні стани, зокрема , пов'язані з відповідними емоціями рухи, по Дарвіну, є не що інше, як рудименти реальних пристосувальних реакцій організму [42].

Ідеї Ч.Дарвіна були сприйняті й розвинені в іншій теорії, що одержала в психології широку популярність. Її авторами були У.Джемс і К. Ланге. Джемс вважав, що певні фізичні стани характерні для різних емоцій - цікавості, захвату, страху, гніву й хвилювання. Відповідні тілесні зміни були названі органічними проявами емоцій. Саме органічні зміни по теорії Джемса-Ланге є першопричинами емоцій. Відбиваючись у голові людини через систему зворотних :зв'язків, вони породжують емоційне переживання відповідної модальності. Спочатку під дією зовнішніх стимулів відбуваються характерні для емоцій зміни в організмі й тільки потім , як їхній наслідок, виникає сама емоція [22].

Альтернативну точку зору на співвідношення органічних й емоційних процесів запропонував У.Кеннон. Він одним з перших відзначив той факт, що тілесні зміни, що спостерігались при виникненні різних емоційних станів, досить схожі один на одного й по розмаїтості недостатні для того, щоб цілком задовільно пояснити якісні відмінності у вищих емоційних переживаннях людини. Внутрішні органи, зі змінами станів яких Джемс і Ланге зв'язували виникнення емоційних станів, крім того, являють собою досить малочутливі структури, які дуже повільно приходять у стан порушення. Емоції ж звичайно виникають і розвиваються досить швидко.

Найважливішим  контраргументом Кеннона до теорії Джемса-Ланге виявилося наступне: штучно викликане припинення надходження органічних сигналів у головний мозок не запобігає виникненню емоцій

Положення Кеннона були розвинені П.Бардом, [28] що показав, що насправді   й тілесні зміни, і емоційні переживання, пов'язані з ними, виникають майже одночасно.

У більш пізніх дослідженнях виявилося, що із всіх структур головного мозку з емоціями найбільше  функціонально пов’язаний навіть не сам таламус, а гіпоталамус і центральні частини лімбічноі системи. В експериментах, проведених на тваринах, було встановлено, що електричними впливами на ці структури можна управляти емоційними станами, такими, як гнів, страх (Х. Дельгадо). Психоорганічна теорія емоцій (так умовно можна назвати концепції Джемса-Ланге й Кеннона-Барда) одержала подальший розвиток під впливом электрофізіологічних досліджень мозку [43]. На її базі виникла активаційна теорія Линдсея-Хебба. Відповідно до цієї теорії емоційні стани визначаються впливом ретикулярної формації нижньої  частини  стовбура головного  мозку.  Емоції  виникають  внаслідок  порушення й відновлення рівноваги у відповідних структурах, центральної нервової системи. Активаційна теорія базується на наступних основних положеннях:

1.Электроэнцефалографічна картина роботи мозку, що виникає при емоціях,є вираженням так званого "комплексу    активації", пов'язаного з діяльністю ретикулярної формації.

2.Робота   ретикулярної   формації   визначає   багато   динамічних параметрів   емоційних   станів:   їхню   силу,   тривалість, мінливість і ряд інших.

Слідом за теоріями, що пояснюють взаємозв'язок емоційних й органічних процесів, з'явилися теорії, що описують вплив емоцій на психіку й поведінку людини. Емоції, як виявилося, регулюють діяльність, виявляючи на неї вплив залежно від  характеру й інтенсивності емоційного переживання. Д.О.Хеббу вдалося експериментальним шляхом одержати криву, що виражає залежність між рівнем емоційного порушення людини й успішністю його практичної діяльності. . Для досягнення найвищого результату в діяльності небажані як занадто слабкі, так і дуже сильні емоційні порушення. Для кожної людини (а в цілому й для всіх людей) є оптимум емоційної збудливості, що забезпечує максимум ефективності в роботі. Оптимальний рівень емоційного порушення, у свою чергу, залежить від багатьох факторів: від особливостей виконуваної діяльності, від умов, у яких вона протікає, від індивідуальності включеного в неї людини й від багато чого іншого. Занадто слабка емоційна збудженість не забезпечує належної мотивації діяльності, а занадто сильна руйнує її, дезорганізує й робить практично некерованою.

У людини в динаміку емоційних процесів і станів не меншу роль, чим органічні й фізичні впливи, грають когнітивно-психологічні фактори. У зв'язку із цим  запропоновані нові концепції, що пояснюють емоції в людини динамічними особливостями когнітивних процесів. Однієї з перших подібних теорій з'явилася теорія когнітивного дисонансу Л.Фестингера. Відповідно до неї позитивне емоційне переживання виникає в людини тоді, коли його очікування підтверджуються, а плани та ідеї втілюються в життя, тобто коли реальні результати діяльності відповідають наміченим. Негативні емоції виникають і підсилюються в тих випадках, коли між очікуваними й дійсними результатами діяльності є розбіжність, невідповідність або дисонанс [19].

Суб'єктивний стан когнітивного дисонансу звичайно переживається людиною як дискомфорт, і він прагне якомога швидше  від нього позбутися. Вихід зі стану когнітивного дисонансу може бути двояким: або змінити когнітивні очікування й плани таким чином, щоб вони відповідали реально отриманому результату, або спробувати одержати новий результат, який би узгоджуються з колишніми очікуваннями.

У сучасній психології теорія когнітивного дисонансу нерідко використається для того, щоб пояснити вчинки людини, його дії в різних соціальних ситуаціях. Емоції ж розглядаються як  основний мотив відповідних дій і вчинків. Лежачим в їхній основі когнітивним факторам надається в детермінації поводження людини набагато більша роль, чим органічним змінам.

До того, що було сказано про умови й факторів виникнення емоцій й їхні динаміки У.Джемсом, К.Ланге, У.Кенноном, П.Бардом, Д.Хеббом і Л.Фестингером, свою долю вніс С.Шехтер. Він показав, що чималий внесок в емоційні процеси вносять пам'ять і мотивація людини. Концепція емоцій, запропонована С. Шехтером [28], одержала назву когніивно-фізіологічноі.

Відповідно до цієї теорії на емоційний стан що виник, крім сприйманих стимулів і породжуваних ними тілесних змін має вплив минулий досвід людини й оцінка їм наявної ситуації з погляду  актуальних для нього інтересів і потреб. Непрямим підтвердженням справедливості когнітивної теорії емоцій є вплив на переживання людини словесних інструкцій, а також тієї додаткової емоціогенної інформації, що призначена для       зміни оцінки людиною виниклої ситуації.

В одному з експериментів, спрямованому на доказ висловлених положень когнітивної теорії емоцій, людям давали в якості "ліків" фізіологічно нейтральний розчин у супроводі різних інструкцій. В одному випадку їм говорили про те, що дане "ліки" повинні будуть викликати в них стан ейфорії, в іншому - стан гніву. Після прийняття відповідних «ліків», досліджуваних через якийсь час, коли вони по інструкції повинні були почати діяти, запитують, що вони відчувають. Виявилося, що ті емоційні переживання, про які вони розповідали, відповідали очікуваним по даній їм інструкції.

Е. Гельгорн прийшов до висновку, що емоції здійснюють енергетичну мобілізацію організму. Так, наприклад, радість супроводжується посиленням іннервації в м'язах, при цьому дрібні артерії розширяються, посилюється приток крові до шкіри, вона стає теплішою. Прискорений кровообіг полегшує живлення тканин і сприяє поліпшенню фізіологічних процесів. Навпаки, фізіологічні вияви смутку характеризуються паралізуючою м'язовою дією. Рухи в результаті повільні і слабкі, судини стискаються, тканини обезкровлюються, з'являється озноб, недолік повітря і тягар в грудях [43].

Цікава теорія А. Арнольда, згідно якої інтуїтивна оцінка ситуації (наприклад, загрози) викликає прагнення діяти, яке будучи вираженим в різних тілесних змінах, переживається як емоції і приводить до дії. Якщо Джеймс говорив: Ми боїмося, тому що тремтимо», то з концепції Арнольда витікає, що ми боїмося, тому що вирішили ніби нам загрожують .

До розряду когнітивіських може бути віднесена теорія П.В. Симонова. Відповідно до цієї теорії емоційні стани визначаються якістю і інтенсивністю актуальної потреби індивіда і оцінкою, яку він дає можливості її задоволення.

До теперішнього часу єдиної точки зору на природу емоцій не існує. Як і раніше інтенсивно проводяться дослідження, направлені на вивчення емоцій. Накопичений експериментальний і теоретичний матеріал дозволяє говорити про подвійну природу емоцій. З одного боку - це суб'єктивні чинники, до яких відносять різні психічні явища. З другого боку, емоції визначаються фізіологічними і психологічними індивідуальними особливостями