Психологічна характеристика учбової діяльності, її структура В загальній теорії вчення, основи якого, як відмічалось, були закладені Я.А.Каменським, І.Г.Песталоцци, А.Дистервегом, І.Гербертом, в нашій країні К.Д.Ушинським, П.Ф.Каптеревим, С.Т.Шацким, П.П.,Нечаєвим, М.Я.Басовим, П.П Блонським, Л.С.Виготським, Н.К.Крупською, А.С.Макаренко, а також видатними представниками вітчизняної та зарубіжної педагогічної психології середини 20 століття (Д.Б.Ельконін, В.В.Давидов, І.Лінгарт, І.Лімер та інші), сформувалась, власне, психологічна теорія учбової діяльності, яка являється науковим пріоритетом Росії. Її основоположники - Д.Б.Ельконін, В.В.Давидов, А.К.Маркова, П.Я.Гальперін, Н.Ф.Тализіна та інші (в світовому контексті теорії діяльності, психологічні основи якої були закладені працями Л.С.Виготського, С.Л.Рубінштейна, а конкретний зміст сформульовано О.М.Леонтьєвим) поставили нову проблему в теорії навчання - змінити сам об’єкт діяльності в процесі дій, відтворюючих об’єктивні риси предмету, що пізнається при рішенні учбових задач і узагальненими методами дій. Своєчасність і актуальність поставлених теорією учбової діяльності проблем поширюється не тільки на школу, стосовно застосування до умов навчання в якій і була сформульована ця теорія, але, що не менш важливо, на ВУЗівське навчання і діяльність студентів, з різних причин недостатньо сформовану та вивчену. Актуальність та своєчасність розповсюдження теорії учбової діяльності ВУЗів як навчання в цілому визначається тим, що уже склалися певні позитивні тенденції в вищій школі (як в нашій країні, так і в світовій практиці), які дають змогу реорганізувати викладання і саму учбову діяльність студента. Поняття учбова діяльність досить неоднозначне. В широкому розумінні слова, воно іноді неправомірно визначається як синонім поняття повчання, навчання, вчення. В вузькому розумінні, останнє, згідно Д.Б.Ельконіну, - провідний тип діяльності в молодшому шкільному віці. В працях Д.Б.Ельконіна, В.В.Давидова, А.К.Маркова поняття "учбова діяльність” наповнюється ,власне, дієвим змістом і розповсюджується на інший вік, згідно з відмінним " відповідальним відношенням”, по С.Л.Рубінштейну, суб’єкта до предмету навчання на всьому його протязі. Потрібно звернути увагу на те, що в даній трактовці "учбова діяльність” розуміється ширше чим ведучий тип (вид) діяльності, так як розповсюджується на всі вікові категорії, в тому числі на студентські. Учбова діяльність в цьому план і діяльність суб’єкта по оволодінню узагальненими способами учбової діяльності і саморозвитку в процесі рішення учбових задач, спеціально поставлених викладачами, на основі зовнішнього контролю та оцінки, які переходять в самоконтроль та самооцінку. Згідно Д.Б.Ельконіну, "Учбова діяльність” - це діяльність спрямована, яка має своїм змістом оволодіння узагальненими засобами дій в сфері наукових понять; така діяльність повинна спонукатись адекватними мотивами, чи можуть бути мотиви придбання узагальнених засобів дій, чи простіше кажучи, мотиви власного росту, власного удосконалення. Якщо вдасться сформувати такі мотиви в учнів, то цим самим підтримуються, наповнюючись новим змістом, ті загальні мотиви які зв’язані з позицією школяра, зі здійсненням суспільно значимої і суспільно оцінюваної діяльності [15]. Учбова діяльність відповідно може бути розглянута як специфічний вид діяльності, Вона направлена на самого учня як її суб’єкта в плані вдосконалення, розвитку, формування його особистості завдяки свідомому, ціле направленому привласненню ним суспільної практики в різних видах і формах суспільно корисної, пізнавальної теоретичної та практичної діяльності. Діяльність учня направлена на засвоєння глибоких системних знань, які складають засоби цієї діяльності та відпрацювання узагальнених засобів дій по адекватному і творчому застосуванню цих засобів в різних ситуаціях. Основні характеристики учбової діяльності (І.І.Іл’ясов).Три основні характеристики учбової діяльності, які відрізняють її від інших форм навчання: 1) вона спеціально направлена на оволодіння учбовим матеріалом і рішення учбових задач; 2) в ній засвоюються загальні засоби дій та наукові поняття (в порівнянні з життєвими, засвоєними до школи); 3) загальні засоби дій передують рішенню задач ( порівняємо з вивченням методом проб та помилок, коли нема передуючого загального засобу, програми дій. Таке вчення не є діяльність. Добавимо ще одну суттєву характеристику учбового процесу: вона відповідає пізнавальному, постійно незадоволеному потягу; 4) учбова діяльність веде до змін в самому суб’єкті, що, по визначенню Д.Б.Ельконіна, являється основною його характеристикою. Чеський теоретик процесу і структури вчення І.Лінгарт роздивляється її в якості ще одної відмінності учбової діяльності, яка являється "активною формою вчення”; 5) зміни психологічних характеристик та поведінки учня "в залежності від результатів своїх власних дій” (І.Лінгарт). Таким чином, можна говорити про п’ять характеристик учбової діяльності в порівнянні з вченням. Виходячи з визначення учбової діяльності як діяльності по оволодінню узагальненими засобами дій, саморозвитку учня завдяки рішенню спеціально поставлених викладачем учбових задач і через учбові дії, роздивимось її діяльні сні характеристики. Визначаючи учбову діяльність як специфічний вид людської діяльності, передусім підкреслимо вслід за Д.Б.Ельконіним її суспільний характер: по змісту, так як вона направлена на засвоєння всіх багатств культури і науки, накоплених людством; по змісту, так як вона суспільно значима і суспільно значуща: по формі, оскільки вона відповідає суспільно виробленим нормам спілкування і проходить в спеціальних суспільних установах, наприклад в школах, гімназіях, коледжах, інститутах. Як всяка інша учбова діяльність характеризується суб’єктивністю, активністю, предметністю, цілеспрямованістю. Вона має визначену структуру та зміст, особливості яких виділяють специфіку самої учбової діяльності . Аналіз предметного ( психологічного) змісту учбової діяльності, як і любої іншої, починається з визначення її предмету, тобто, на що направлена діяльність: засвоєння знань оволодіння узагальненими засобами дій, відпрацювання прийомів та засобів дій, їх програм, алгоритмів, в процесі чого розвивається сам учень. Це і являється її предметом та змістом. Згідно Д.Б.Ельконіну, учбова діяльність не прирівнюється до засвоєння - вона являється її основним змістом і визначається побудовою і умовами її розвитку. В той же час як учбова діяльність направлена на зміну самого суб’єкта (що в значній мірі проявляється в молодшому шкільному віці, коли учбова діяльність являється провідною, але в дійсності, в любому віці), засвоєння опосереднює суб’єктні зміни не тільки в інтелектуальному, але і в особистому плані, що також входить в предмет учбової діяльності. Засоби учбової діяльності, за допомогою яких вона здійснюється, слід роздивлятись в трьох планах. По-перше, це інтелектуальні дії (в термінах С.Л.Рубінштейна - розумові операції), які лежать в основі пізнавальної та експериментальної функцій учбової діяльності: аналіз, синтез, узагальнення, класифікація та інші, без яких ніяка розумова діяльність неможлива. По-друге, це знакові, мовні, вербальні засоби, в формі яких засвоюються знання, рефлектується та відтворюється індивідуальний досвід. По-третє, це фонові знання, через включення в які нових знань структурується індивідуальний досвід, тезаурус учня. Про об’єднання всіх цих засобів найбільш повно сказано в загальній теорії вчення С.Л.Рубінштейна. ”…Актуалізація саме тих знань, які потрібні для рішення даної задачі, передбачає аналіз і задачі, і знань, які можуть бути прийняті в розрахунок. Цей аналіз прогнозує синтетичний акт співвідношення задачі та знань.”[24]. Таким чином, в процесі шкільного навчання, і особливо в молодшому шкільному віці, включення в учбову діяльність прогнозує одночасну роботу і над її засобами. Засоби учбової діяльності можуть бути багато численні: репродуктивні, проблемно-утворюючі, експериментально-пізнавальні дії (В.В.Давидов, В.В.Рубцов). Засіб учбової діяльності - це відповідь на питання, як вчитися, якими засобами отримувати знання. Найбільш повно та розвернуто описані способи в теорії поетапного формування розумових дій. (П.Я.Гальперін, Н.Ф.Тализіна), де принцип орієнтиру, переходу від зовнішньої, предметної дії до внутрішнього, розумового і етапність цього переходу в співвідношенні з тим, як це робить сам учень, повністю розкривають засоби учбової діяльності. Продуктом учбової діяльності являється структуроване та актуалізоване знання, яке лежить в основі вміння вирішувати задачі, які вимагають його застосування в різних сферах науки та практики. Продуктом також являється внутрішнє новоутворення психіки та діяльності в мотиваційному, ціннісному та змістовному планах. Продукт учбової діяльності входить основною невід’ємною частиною у власний досвід. Від його структурної організації, системності, глибини, міцності багато в чому залежить подальша діяльність людини, а саме успішність професійна. Результатом учбової діяльності являється поведінка суб’єкта - це або його потреба продовжити цю діяльність (цікавість, включеність, позитивні емоції), або небажання, відсторонення, уникання. В усьому світі друге проявляється в негативному відношенні до школи, невідвідуванні, втечах зі школи. Учбова діяльність має і свою зовнішню структуру, яка складається з таких основних компонентів як: 1) мотивація; 2) учбові задачі в певних ситуаціях в різноманітних формах знань; 3) учбові дії; 4) контроль, який переходить в самоконтроль; 5) оцінка, яка переходить в самооцінку. Кожному з них притаманні свої особливості. Однак тут необхідно відзначити, що, являючись по природі інтелектуальною діяльністю, учбова діяльність характеризується тією ж будовою, що і любий другий інтелектуальний акт, а саме: наявністю мотиву, плану (задуму програми), виконанням (реалізацією ) і контролем (К.Прибром, Ю.Галантер, Дж.Мілер, О.МЛеонтьєв). Описуючи структурну організацію учбової діяльності в загальному контексті теорії Д.Б.Ельконіна, В.В.Давидова, І.І.Ільясов відзначає : "… учбові ситуації та задачі характеризуються тим, що тут учень отримує завдання на засвоєння загального засобу дій і ціль його засвоєння, а також образи і вказівки для знаходження загальних засобів вирішення задач відповідного класу. Учбові дії - це дії учнів на отримання і знаходження наукових понять і загальних засобів дій, а також по їх відтворенню і застосуванню до рішення конкретних задач. Дії контролю направлені на порівняння результатів своїх учбових дій з заданими образами. Дії оцінки фіксують кінцеву якість засвоєння заданих наукових знань і загальних засобів вирішення задач.